горить свіча...........мовчання догорає
пустеля снів розкрилась за столом..
він в тишині знайомий номер набирає....
несміло взявши телефон..
гудок один...один..
-Візьми кохана
я поясню тобі проступок мій!
ти лиш одна моя бажана,
ти лиш одна - ти всесвіт мій!
А серце бється все частіше,
чекання вже не стримує страждань
-Чому мовчить?Чому лунає тише???
І душу розриває від вагань...
Стоїть одна серед пустої зали,
де сутінок порожня суєта,
і вже квитки тримає до вокзалу
і їхать буде зовсім не одна…
та враз лунає виклик телефону,
і душу біль пронизує, як кров,
і знає, хто чекає на розмову
і знає, що ВІН скаже знов...
пусті слова, порожні обіцянки
і мріі всі злетіли на нівець
-Я буду вже не тут сьогодні зранку,
я все прощаю.....вже кінець....
А телефон лунав ще довго
допоки догоріла та свіча
він зрозумів що не поверне знову
ту ластівку, що вже пішла....
вона одна, єдина неповторна
а я - мільйон, яких живе пітьма
була в нас не одна така розмова
але якої не було - одна
розбила серце на дрібні частини
але хіба не розбивав я їй??
вона в мені жила.......вона мене любила
чому я не повірив їй?????.............
ну от і все....прощоння відбулося
назад шляху мені вже не знайти
люблю його люблю його волосся
Прошу лише навіки відпусти
чия вина ніколи не дізнатись
хто прокляв нас навіщо і коли
і вірною собі не залишатись
і вірною тобі - не до снаги.......
прощаю все - бокалу не зібрати
вже випита до дна і гореч і печаль
приємно було просто помовчати
мовчання не прибавило нам знань..
горить свіча....пустує темна зала
і телефон пустує на столі
вона із іншим їде до вокзалу
а він прощення просить у душі........
