Тут «розумні» навчать в сірому просторі, на стінах карлякати квадратні круги.
Філософськими фразами, білими стелями, щоб плювати туди.
Зав’януть за партами юні створіння, із них випивають, їх палять при всіх.
За що стільки сили вкладали туди, щоб потім за бали згоріти в вогні.
Зійдіть ваша низькість,а в меншому горі, корону тим бідним віддайте землі,
бо золото старшим за еру не личить, за вами ідуть перехресні стежки.
В ночі не лякайтесь коли душі соні, заплатите ви за свої помилки.
Все в мокрому, в крові, бувайте здорові, ми вас не залишимо в живих.
І стіни не гріють і стіл як покійник, по білим сталеві повзуть хто куди.
Заглядають в вікна кучеряві дерева, і нас кличуть туди…
Де волоси дибом прокурені димом, за мудрим парканом живуть одним днем.
А в сірої мудрості мудрі здихають, у бабському слові і гріх як пиріг.
Зневажливо ставлять стакан алкоголю, за світлу науку і слава брехні.
В сторінці лиш матом згадають їх діти, як словом їх крили старі.
Вже нові нащадки і нові розмови, при вході у дім виймайте стволи,
Все в мокрому в крові, здихають здорові, ми вас не залишимо в живих.