Магнітний блиск червоних ножиць
Так заворожуючи близько...
Пробігший мій по лезу палець,
Підкаже як могло будь слизько.
Приниженою я зосталась,
Сміливою лиш в снах була.
Душа металась, намагалась,
Та я її в полон взяла.
ЗапАлю свІчки, візьму фотки
І ножиці в руці стисну:
Я буду різати, колоти,
А потім геть усе спалю.
Коли безумними стаєм,
Сміливість враз сама приходить...
Я втрималась, хоч і над краєм,
Над прірвою всього, за мить
До вічного безумства, болю,
До смерті тіла і душі.
Для мене ти ─ лиш крапля гною,
Лиш осад десь там на душі.
Є гарні друзі, гарні книги,
Хороша музика вкінець
І не є кінцем дороги
Розірваний з тобой вінець.
Знайшов свій шлях серед руїн?
Іди ж тепер ним до захОду.
Живу я вже в своїй країні -
Закрила візи, немає входу.
