Зустрілись на алеї парку
Твій погляд як вино, п'янкий.
В очах ні холоду, ні жарту,
Ти якийсь дивний і сумний.
Ти говорив, а я мовчала,
Кудись пливли твої слова.
З далека зустріч ця примчала,
Нам заявила на права.
І свідком лиш алея парку
Була у цей злощасний день.
Мені тебе було так жалко,
Серце не співало більш пісень.
І не лились пісенні ноти,
Погасли, десь, щасливі дні.
Спитати я хотіла.Хто ти?
Ти непромовив слів мені.
І лиш оця алея парку,
Терпіла й зближувала нас.
Мені тебе було так жалко,
Та сплинув спогадами час.
Чудово! Дуже сподобалося!! 
