А серце так болить…
Тобі лиш все одно.
Твоє кохання спить,
Хоч дощ б’є у вікно.
Впадають з неба сльози,
Моя душа тремтить,
Твої слова, як грози,
У сонячную мить.
Я винна і не винна,
Але прости, прости!
Я знаю, що повинна
Цей біль в собі нести.
Скажи, хіба не жаль
Тобі моїх очей,
В яких горить печаль
І плач серед ночей?
Не покидай мене,
Хоч серце пожалій.
Цей дощ мене заллє,
Коли будеш не мій.
Я ж так тебе люблю,
Все знають ці рядки.
Присвячую, молю,
А ти? Ну, а що ти?
А ти мене кидаєш.
Це гордість, ну скажи?
Казав, що так кохаєш.
Мовчиш? Ну і мовчи!
