Туман тихенько постелився по Говерлі,
А вітер розшматовує твої боки
І все зривається замучено з руки -
Ти ж думаєш: "Чому сюди однак поперли?".
Поперли, адже завжди лідер цілий, впертий...
Проходять ж вперто зморені твої роки...
Гора прорізалась висока крізь роки -
Така красива, ніжна, щира і відверта.
Із неї видно навіть край землі,
Життя над хмарами таке красиве,
Неначе молоко щоденно сиві
Ховаються крізь вітер у імлі.
А світ назавжди світлий, яскравіший,
Такий привітний, кожен тут мудріший.
11.09.2011 року г. Говерла
ооо, я Говерлу добре запамятала.....
12 червня після сонечка у підніжжя та дощу по середині гори потрапили у заметіль на самій вершині...ото було
hronik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені пощастило восени попасти. На вершині холодно. Проте трішки спуститися і вже тепло. Ясно було. Гарячо майже.
Не в той час, видно, ти потрапила на Говерлу
Чудові пейзажі відкриваються у цьому сонеті! 
