Час, зрадливий своєю антищирістю,
Час, в якому ми живем,
Одурює душі попсовістю,
Дивує порожністю тем.
Безідейні обдурені люди...
Для влади вони безіменні,
Для влади вони сіра маса,
Хвороба в цьому сьогоденні.
Але є серед сірих мас
Кому по вулиці східцями вниз.
Східці, які відводять нас
В історії далекий час...
До Аріїв - пращурів наших,
Які дали Славам Веди знання,
До трипілля прошарків і намулів,
До зірки їхнього світання.
До розбурханого духу дикунства готів,
Який живе в нашій крові.
По капищам і забутим курганам сарматів.
В їх обійстя племінні.
До минувщини Запорізької Січі
В магію характерного козацтва,
Із сумом пам'ятаючи
Безжальність чорного кріпацтва.
В країну безтілесної язицької готики,
Від якої в жилах стигне кров.
Дух могутньої автентетики
З колін підніме нас знов.
