Солдати зроблені із сталі,
В печі великої війни,
Із гнізд своїх прямують в далі,
Ідуть із дому назавжди.
В подвір'ї мати тяжко плаче,
Не знає рідная про те,
Востаннє сина свого бачить,
Додому той вже не прийде.
Сестра ридає на плечі,
В чоло цілує свого брата,
Вже не побачить карі очі,
Мабуть, даровані від тата.
А дівчина до губ припала,
Крізь сад вишневий повела,
Йому хустинку свою дала,
Така красива, хоч й сумна.
В окопі згадував солдат,
Як його рідні проводжали,
В руці своїй хустинку м'яв,
Вдивляючись у димні хмари.
Пішли у наступ вражі танки,
Металу рокот, рвуть гранати,
Повсюди жах, криваві рани.
У стрій здіймаються солдати.
За своїх рідних та країну,
За тих, кого уже нема,
І за коханую дівчину,
Яка залишилась сама.
Біжить солдат, у ціль стріля,
А кулі в такт йому свистять
За ним лише його сім'я,
Ось це одне лиш пам'ятав.
У грудях біль, в очах туман,
Все більше манить його в даль,
В руці повис друг-автомат,
А в голові: невже програв?
Вдихнув востаннє і завмер,
В очах його застиг кришталь,
Він посміхаючись помер,
Хустинку в кулаці тримав.
Не плачте добрі матері.
Сестрички не ридайте й ви,
І вірте у своїх братів,
Вони в серцях, відтак живі.
Солдати зроблені із сталі,
В печі великої війни,
Із гнізд своїх прямують в далі,
Ідуть із дому назавжди.
Добридень, дуже сподобалося, вірніше не сподобалося те... що все це правда... Дійсність. Справа в тому що мій друг вступає до театрального і хоче розповідати ваш вірш. Чи можна дізнатися ваше ім'я? Бо автор обраного твора це неодмінна частина самого твору На всяк-провсяк залишаю вам свій ID: http://vkontakte.ru/peppicool
Platon відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже чуттєво і проникливо. Такі речі потрібно читати ясновельможному керівництву нашої країни, що хочуть відібрати останні пільги у ветеранів та учасників війни. Якщо вони, звісно, вміють читати
На всяк-провсяк залишаю вам свій ID: http://vkontakte.ru/peppicool 
