Клива і Косів, Чертежик і Шиянки -
це рідні твої околиці,
непіддатні і землетрусам.
Твій прадід Томаш Сулима
з наївними своїми цімборами
прагнув тут віднайти скарби Довбуша,
маючи під руками гаршув та чокан.
Та ще перекази.
Інший прадід
з хорватсько-словацького роду Носів
знайшов осідок в густому вільшаннику;
звільняючи життєвий простір
для двох десятків нащадків
від незнищенної вільхи,
і сам став Вільховим.
Батько дитиною ласував білосливами
в Чігірчиному саду із рук свого батька,
який мав короткий уллаб*
від тої осоружної війни,
званої австро-руською,
на якій падали русини
від куль русинських.
Ти ж малолітком, пасучи корову,
прагнув бути Тарзаном,
і тобі помагали бучки,
жилаві та непокірні,
але беззахисні перед стрілами Перуновими.
На дрова ж були добрі
і ліскові, й букові туршки,
бо вміли спрятати від яґрів калинських.
Твій син здійснює майже щоденні обходи
по тих же копанках і вузувках
за товстюками,
спокушаючи й тебе
пригадати старі грибниці в підлісках,
де журяться днесь півстолітні дерева:
чому ж то раптом їх припнули дротами,
немов невільників на Чорному Шляху?
Спробуєш віднайти у шуварах
стару нору з перепрілим листям.
І не знайдеш.
Лише увидиш із Косова,
як всупереч львівським дамбовикам
зміїться річка у вічність.
* уллаб - відпустка (з нім)
