Спочатку було слово.
Воно вплелось в рядки
Не як основа мови,
Як русло світ-ріки.
Воно постало в рими,
У прозу всіх часів.
І стати між святими
Його хтось запросив.
О слово, щит і меч ти!
Та це хоч хтось збагнув?
Так, зброю легше нести,
Ніж словом світ здобуть.
О слово, витвір людства!
А чи хтось зрозумів
(можливо, це й безумство),
Що людство – витвір слів.
Все змінюється знову.
Куди час приведе?
За Ним останнє слово,
За Словом вічність йде!
правдивий...
