Привіт, мій милий Янголе надії!..
Знаєш, останні події стали результатом того, що я забула те, що знаю про Тебе...Я дозволила собі бути капризною дівчинкою, підділася слабкості,емоціям гніву, дурній егоцентричності... не хотіла чути внутрішній голос - свого Охоронця... І моє забуття віддалило нас ще більше...
Після Твого болючого листа я кинулась шукати підтримку, пораду...нажаль не в Книзі...а у людях...звичайних людях...А люди...вони такі статичні і одноманітні...живуть досить дивними законами і принципами... І я захлинулась у хвилі "людської підтримки"...
Не знаю, чи досить швидко я одумалась...чи є ще в мене шанс все виправити...Та хочу Тобі сказати...
Перебуваючи в розпуці дуалізму і роздумах про Тебе,(Ти ж стільки разів попереджував, давав можливість мені розібратися і зробити вибір на рахунок Тебе) я звернулася до свого Ангела-Охоронця...з питанням, як діяти далі? що "нас" чекає і чи варто бути "нам"?..Тоді я вперше ясно його зрозуміла...Його відповідь дала мені збагнути, що я повинна триматись за Тебе, підтримувати, допомагати, хоча Ти звик всього добиватись самотушки... Наша місія на Землі збагачувати добро...багатіти добрими вчинками... Кому, як не Тобі відомо, що робити зі злом...
Мій строгий вчителю буття, я прошу вибачення за свою недосвідченність і помилки... Ти кажеш, що потрібно підтримувати темп швидкоплинного життя...не зациклюватись на проблемках... Я солідарна з цим...Житя надто коротке, щоб витрачати його на "дурниці". Згадай все, що було...згадай все, що може бути...
Дай можливість іти поруч з Тобою, тримати твою прохолодну, сильну руку відчуваючи морозне тепло...Відчувати підтримку в Тобі...любов...
Дай мені шанс стати найкращою для Тебе...