Як довго ми всі чекали
Такого прозорого неба,
Такого яскравого сонця,
Таких позитивних думок!
За день такий благодатний
Подякувати нам треба
Дідам нашим героїчним
Згадати тодішній урок…
Як довго вони чекали?
Чотири болючі роки
Крізь полум’я та крізь кулі
Йшли до цієї весни.
Тепер багатьох немає,
Вже вийшли останні строки.
Вшануймо їх пам’ять,
Хай бачать чудові сни.
Замислимося під звуки,
Зупинимося на хвилину:
З відкритих вікон автівок
Лунають воєнні пісні…
Що треба людині для щастя?
Кохання, здорова родина
І сонце у мирному небі,
І співи птахів навесні.
9 травня 2011р.
