Іноді людям потрібно іти
Подалі від смутку,горя й біди
В далеч іти,хоч й без власної згоди
В дощ і у сніг,в любий час погоди
Це не спинити й не можна втікти
Ти просто летиш десь між зірки
Це доля така - це суть життя
Йти де немає журби й каяття
Людину не втримати,не зберегти
Як би не біг - тобі не втікти
Та треба одне завжди пам'ятати
Ти можеш летіти й посеред кімнати
Ти можеш втрачати безліч людей
Та ти не закриєш за ними дверей
