Зламала зуб, вівсяний пряник…
Це ти купив мені до чаю.
Налий води, іржавий краник…
Та змін давно не помічаю.
Всі будні повз… і я одна
Долаю відстань до порогу.
По сходах вниз, моя вина,
Бо не спіткнутись мала змогу.
Хапаю пальцями білет.
Зупинка, люди, мідний дріт.
Знайомий голос і жакет.
Це ти… не ти… сказав «привіт».
Нехай я знаю, я не та…
«Ну де ж ця клята запальничка».
Я хочу диму на вуста.
Я не хвилююсь просто звичка.
Проникнусь подихом весни.
Невдалий день для сновидінь.
Ці очі дивні, це вони…
Та я піду, чекати лінь…