Ищу зазор между снегом и мной
И понимаю: одно и то же мы:
Снег горизонтальной лежит стеной,
Я с каждой смертью на жизнь моложе.
Ольга Арефьева
__________________________________________________
...заповнюючи собою нехитрі будні та час перед світанком
розмикаючи руки знаючи що це все ж таки востаннє
коли власна кров і плоть стає твоїм сніданком
а наступний вірш - всього навсього черговим повстанням
ти розплачуєшся з тишею одним єдиним франком...
цей страх прокинутися у чужому світі та чужій спальні
по той бік власного розуму та відображення
після півночі коли знімають всі маски карнавальні
кардинально змінюються душі та враження...
там де твій простір обривається на "до" і "після"
там де небо пересипається в долонях мов цукор
поміж усім хламом твого існування залишається пісня
і твій ангел невпинно волає у рупор
"чувак ти сам вперто лізеш на це гостре вістря"...
але як зупинити цю зиму яка у кожного із нас різна
як вивільнитись із густого туману та диму
ховатись за який уже настільки пізно
що не чіпляєшся за життя так як за риму
і цілуєш заплакані вікна так ніжно
що дивлячись на тебе я починаю розуміти
зима - це тоді коли ми суміжно
хочемо зігрітись але боїмось обпектись
об власні серця...
інколи твої твори доводять до сліз, бо чимось рідні, близькі...
"після півночі коли знімають всі маски карнавальні
кардинально змінюються душі та враження..."
аж кольнуло те гостре вістря, той страх обпектися...
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую моя дорогенька!!!!!!
але тільки не плакати..
кицю я зараз заплачу.як ніжно і до болі крикливо.
зима - це тоді коли ми суміжно
хочемо зігрітись але боїмось обпектись
об власні серця... :1http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2942416:
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Передчуття зими-не лише за вікном,але й на душі.І думки-плавні і спокійні,як сніг за вікном...Прекрасно! 
