Життя наше – мить.
Та я прошу, не йди!
Я знаю, не спинить.
Тебе вже не знайти!
О милий друже мій,
Скажи мені, чому
Летиш у вічність мрій,
Лишаєш лиш сльозу?
Мій друже, юний, милий,
Не встиг Ти розцвісти.
О Боже мій єдиний,
Його спаси, прости!
Я серцем пам’ятаю
І це вже назавжди!
Як ангел залишаєш.
Ти промінь чистоти.
Будь в небесах щасливий,
Не плач і не сумуй!
Як ангел білокрилий
Ти втіху подаруй!
P.S.: щемить, ще мить... присвячую 15-річному другу Тарасу, який пішов із життя, як Ангел...світла людина, що просто заснув у тумані газу... Життя зникло в одну мить... Досі дуже його люблю!
