Горить лампадка в хаті тихо
Уся сім’я спокійно спить,
А мати з горя і з досади
Сама заплакана сидить.
Сидить вона сама сумує
І гірко сльози пролива,
Давно півроку вже минуло
Дочки з Німеччини нема.
Мені ніхто не перекаже,
А я ї ждатиму всігда,
А вранці встану знов заплачу
Куди не гляну скрізь сама.
Дівчата людські усі дома
Моєї донечки нема
Ой доню, доню, моя доню
Чого нещасна в мене ти.
Зазнаєш горя і страдання
Серед проклятої тюрми,
А дочка тоже там сумує
І сльози гірко пролива.
Вона і днями і ночами
Нещасну долю проклина
Ой мамо, мамо, моя мамо
Нащо мене ти родила.
Нащо на білий світ пустила
На муку й голод оддала
Мені не снилося ніколи
У цій Німеччині бувать.
І на чужій землі далекій
Прийдеться з голоду вмирать,
А прийдеш вечері до дому
Сльозами койку обіллєш.
І сімейку свою рідну
Кожну хвилину вспом’янеш
Папа, мама і сестра,
А ото братіка родного
Буду згадувать всігда.
У всіх друзів лиш одна мета,
Коли прийдеться побувать
На своїй рідній Україні
Про лагеря не споминать
Бодай ліса повигоряли
Бодай цей лагер ізгорів,
А ми на рідній Уркаїні
Жили з сім’єю сміючись.
І мама лампу погасила
Бо зна, що донечки нема
Про її муки і страдання
Вона ніколи не забува.
Б.Г. 20 -ХІ – 43
Пане Олексо! А Ви не думали над тим,щоб випустити це все окремою книжкою з Вашими враженнями і коментарами,ну і,звичайно,спогадами Вашого батька. Як Ви на це дивитесь?
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я просто вражена! У мене тітка була вивезена і померла в Німеччині. Спасибі вам! Торуйте дорогу для цієї пам"яті!!!
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В мене є багато спогадів і фотографій Остарбайтерів. Треба це звести до якогось спільного знаменника. А може знайдемо ОДНОПОЛЧАН, чи чоча б їхніх діей, тобто нас.
Пане Олексо! А Ви не думали над тим,щоб випустити це все окремою книжкою з Вашими враженнями і коментарами,ну і,звичайно,спогадами Вашого батька. Як Ви на це дивитесь?
