...друже...час згортати свої крила і шукати притулку на зиму
літати в холодному небі це все одно що провалитись під кригу
а ти цілуєш сліди на снігу немов святу землю Єрусалиму
і потайки віриш що право на власне життя ні з ким не ділиме...
повз погляд проходять ті яких ти ще не готовий побачити
сняться ті яким ти винен шматок свого серця
та ці сни у період самотності неварто тлумачити
вони порожні як і ти...тут сердься чи не сердься
найважче насправді самого себе пробачити...
проковтнувши слова сідаєш на вечірній експрес
у країну мрій тепер не потрапити через задзеркалля
і спогади утворюють душевний абсцес
а часом хтось усе це божевілля називає коханням...
проковтнувши слова сідаєш на вечірній експрес
у країну мрій тепер не потрапити через задзеркалля
і спогади утворюють душевний абсцес
а часом хтось усе це божевілля називає коханням.
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і спогади утворюють душевний абсцес
а часом хтось усе це божевілля називає коханням...
Істина
Як два кроки - кохання й божевілля, лише послідовність іноді змінюється
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а ти цілуєш сліди на снігу немов святу землю Єрусалиму
і потайки віриш що право на власне життя ні з ким не ділиме...-глибокі рядки,як і увесь вірш-філософський і мудрий.
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
повз погляд проходять ті яких ти ще не
готовий побачити
сняться ті яким ти винен шматок свого
серця
та ці сни у період самотності неварто
тлумачити
вони порожні як і ти...тут сердься чи не
сердься
найважче насправді самого себе
пробачити...
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00