Присвячується моїй неньці!
Мамо, як багато слів
Написано в твою адресу,
Який безмежний острів днів
Проведено в трудах, щоб рельсу
Сильну і надійну, аж до серця
Прокласти, та це - ще не кінець,
Багато перепон знайдеться
І праця вся ще довго - нанівець!..
В колисці кохала
І як не було іще на цім світі,
Все горе забрала
І з ним намагається жити.
Примусила квітнути
Усе в моїм серці: і зиму, і літо.
І вже не забути,
Як просівала крізь думки здравої сито
Життя. І дарувала
Радісний сміх, спокій і забуття.
Кожен день відкривала
Для мене нові, незвичайні частини буття...
Мамо! Острів
Твоєї душі мені одчинявся щодень,
Немає там монстрів,
Лише дзвін-упорядник:"Дзень-дзень!"
Ти для мене - весна,
Квітка-загадка, що знову одкрилась.
Різна, крім того, весела й сумна
Птаха-красуня, що знов окрилилась!
07.12.2011
Просто дякую!
