Ти часто мені говориш:
"Прошу, не їж моїх ілюзій..."
Спиш біля мене і знаєш,
Що просто нічого не буде...
Ти не знаєш, а може і знаєш,
Що коли ти поряд спиш,
тобоюю милуюсь,
Коли повертаєшся спиною,
я ніжно цілую, насилу торкаюсь.
Ти не знаєш, а може знаєш,
Що я відчуваю тебе крізь сон...
Коли і ти сам на мене дивишся,
Що ти мною ревнуєшся...
Коли ти стікаєш по щоці сльозою,
коли ти наді мною страждаєш,
коли ти витираєш ноги об світи,
щоб залишити одну хвилину...
На вічність, на радість, для двох...
Вибач, та все почнеться с почакту,
Бо світ уже подох,
Це, вибач, Женік, це не нова сторінка трактату....
