Я буду передавати привіти,
Квіти з душі, розмаїттями трав,
В небі яскравому сонце засвітить,
І я придумую один ще новий сплав,
З моря беру сіль морську в білих грамах,
З річки візьму я теплий пісок,
Ключ у руках - відкривається брама,
Я на порозі, у майбутньому крок,
Ноги ступають самі, я покірний,
Наче все знав і стабільна хода,
Вільний невільник стає знову вільний,
З стелі лилась крижана лиш вода,
Сталі думки - я їх в голос читаю,
Інші б мовчали, але інші вони,
Ключ у руках - я замок відкриваю,
Знаю, це будуть мої тільки сни,
З них я летів над землею у хмари,
Низько і високо падав кудись,
Я відповів, але ви не питали,
Просто у очі мої подивись,
Що там побачиш, вони є звичайні,
Колір болотний, горіховий, чай,
Наші думки залишаються в тайні,
Бачу я, з них вимальовуєш рай,
Знай що усе що хотіли що думали,
Рухи і подихи всіх наших мрій,
Просто ми виросли, а коли був малий,
Зовсім не я був, не схожий тоді,
Втік від усього, від себе, не знаючи,
Що я хотів і про що це життя,
Пісню чи ні підсвідомо співаючи,
Просто мені важко у відчуттях,
Хто я, хто ми, хто усі, заговоримо,
Посмішок наших пам’ятайте ім’я,
І у привітах майбутнього вчора ми,
Будемо завтра нескінченними «Я».
20.12.11
ID:
301303
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.12.2011 21:43:15
© дата внесення змiн: 08.01.2012 12:31:02
автор: КРІПАКОС
Вкажіть причину вашої скарги
|