Новенькі черевички на шнурівці,
Постукуючи каблуками по бруківці,
Наспівують до натовпу: «Весна!» –
То після шопінгу, натомлена, вона
Прямує до найближчої кав’ярні.
Панянку вже чекають перукарні,
Гламурні «паті», ресторани, клуби…
На сонці глянцем грають пухлі губи,
Всміхаючись до лялечки в вітрині.
Аж раптом… У поношеній свитині
Жебрачка руку простягає несміливо.
На неї глянула кокетка співчутливо:
Нужденна, спрагла, втомлена бабуня.
До болю серце стиснулось в красуні
Від вигляду старечих босих ніг…
Чи ж то Господь цього не спостеріг,
Що заживо гризуть людину злидні?
А чи ж то підступи Лукавого огидні –
Життя убозтвом зве́сти нанівець?..
Із сумки поспіхом діставши гаманець,
На руки погляд опустила випадково,
Й аж зойкнула від розпачу раптово:
Зламався ніготь, зіпсувався манікюр!..
Жебрачка так і не отримала купюр –
Змітаючи всі перешкоди й перепони,
Дівчи́на бігла до найближчого салону.
Постукували каблуками по бруківці
Її новенькі черевички на шнурівці.
