Дихай! Дихай ароматом конвалій і запахом ранкового туману, дихай чужим щастям і чужим відчаєм, дихай сторінками улюблених книжок і поглядом коханої людини, дихай зеленим чаєм і скошеною травою, дихай улюбленою музикою і власними ідеями, дихай далекими мріями і любов'ю до ближнього, дихай почуттями, емоціями. Дихай...А іноді - задихайся! Задихайся, коли зрадив найкращий друг, задихайся, коли прощаєшся з тими, кого любиш, назавжди. Задихайся і коли здійснилося найзаповітніше бажання. Задихайся... Але хапай повітря на повні груди, коли усвідомлюєш, що не витримуєш його відсутності.
Слухай... Слухай шелест дерев і солов'їний спів, слухай і зозулю, от тільки років не рахуй! Слухай мовчання людини, яка розгубила слова, уночі слухай приглушені ридання сильної людини на сусідньому балконі, слухай тишу, яка відлунює мільйонами звуків, слухай стукіт дощу в шибку, слухай рев вітру і незриме шелестіння в траві. Слухай... Вір кожному звуку, кожному шелесту, але не вір людським словам. Не вір лестощам, не вір тому, що люди кажуть зозла один про одного, не вір жорстоким словам людини, яку душать біль і несправедливість .
Помічай! Помічай квітку, яку ти мало не затоптав, помічай згаслі погляди і сяючі очі в натовпі, помічай красу в природі і в людині, нехай навіть ніхто її більше не помічає. Помічай почуття на обличчях і опале листя під ногами, помічай колір неба при сході та заході сонця, помічай нещасних бездомних собак, що просять шматок хліба і крихітку ласки, помічай жести людей, які нещиро посміхаються. Помічай! Не гаси в собі вогник людяності й доброти!
Торкайся... Торкайся обережно до гілки жасмину і до вологої від роси трави, торкайся до пшеничних колосків, торкайся до руки того, кого любиш, відчуваючи удар електричного струму, торкайся до шовку і до щоки матусі, торкайся до плеча друга, який потребує підтримки, торкайся до сторінок старого щоденника і до давно забутих стін рідного дому, торкайся до фотографій тих, кого немає більше в цьому світі...
Лови! Лови хвилинки несподіваного щастя і вогники в очах інших, лови у хмарах образи земних речей і відображення своєї посмішки у річці, безрезультатно лови зеленого коника в зеленій траві, лови вітер долонями і слова, якими він до тебе промовляє, лови вогники багаття, розкладеного пізно увечері посеред лісу, лови блиск сніжинок на сонці, лови кольори веселки і останній промінець сонця цього дня... Лови! Але не саджай у клітку...
Відчувай...Відчувай сонячні промені на своїй щоці і бурю емоцій при згадці про щось сокровенне, відчувай пелюстки тюльпанів на своїх долонях, відчувай знову те ж, що й колись, чуючи до болю знайому музику, відчувай парфуми, що стали улюбленими, бо нагадують дорогу тобі людину, відчувай травинку в своєму волоссі і зиму, коли хтось із домашніх забажав мандаринів, відчувай себе найнещаснішим у світі, коли з'являється щонайменша проблемка, відчувай себе щасливим, коли розумієш, що це було наймізернішою дрібничкою в житті, відчувай співчуття до людини, яку спіткало нещастя, відчувай і ненависть до когось або чогось, але, прошу, не роби людям боляче! Відчувай любов, самотність, щастя, смуток... Відчувай хоч щось, хоч якось, не будь байдужим! Бо поки ти щось відчуваєш, ти живеш!!!
ID:
306920
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.01.2012 17:15:42
© дата внесення змiн: 01.09.2012 11:43:45
автор: Kotyaka
Вкажіть причину вашої скарги
|