Колонки розриваються, та все рівно чути тихі миті поцілунків з минулого. Засмучений вигляд чергується з веселощами чужого приходу. Самотні не на одинці собою,самотність існує серед людей. Небажання – гострий стан розгубленості,ошуканості, або як виражатися сучасними термінами – чистий похуїзм. Обридли правильні висловлювання і газетна цензура, яка замилює очі вигадками правди.Холодні руки прикріплені до гарячого тіла.
Коли набридає дивитись у стелю, переводжу погляд у вікно.Чекаю поки за ним намалюється обличчя, але занадто високо…. Відсутність крил не є перешкодою полетіти, але сенс? Римовані фрази поховані десь у минулих почуття, суворо-жартівлий стан життя слугує прикриттям для боязливих спогадів,нездійснених мрій і заборонених вагань.
Граматичні помилки, розтерті малюнки, наполовину дописані пісні і гітара без настрою – залишки сьогодення,так званий супровід майбутнього.
Двічі в одну річку не ввійдеш, та можна всоте ставати на ті ж граблі. Як завжди психотерапевтом у цьому особливотяжкому випадку стає папір. Втомлена клавіатура криє матом, коли її піднімаютьо третій годині і починають депресивно товкти.
Коли нарешті розкриються усі маски?Набридлі брехливі слова про правду, хочеться викинути все…
10 мл адреналіну….
