Є в світі країна, не знайдеш на карті –
Живуть тут примари, раби й жебраки.
Мораль тут та право нічого не варті,
Той правий, хто має важкі кулаки.
Надмірна свобода знецінила «слово»:
Говорять до хрипу, а справи – катма.
Примарна державність – надійна основа
Покірності стада. Обмежень нема –
Керує, хто може, при владі сильніший.
Ніхто й не спитає: «Куди нас ведуть?» –
В кутку заховатись, звичайно, простіше.
Вкажи хоч на прірву, охоче підуть…
Про мову забули… Зів’яла й калина.
Свідомість не в шані, а думати – лінь…
На щастя, не справжня оця У-Країна!
І нині, і прісно, во віки… Амінь…
Вкажи хоч на прірву, охоче підуть...Правда це. І від того дуже гірко.
Ilsa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожен отримує, що заслужив. Не хочеш чути - станеш глухим, уникаєш бачити - осліпнеш, не будеш боротися - бути тобі рабом... Колись така поступливість нам "вилізе боком".
Надзвичайно гарний і своєчасний твір!
МОЛОДЕЦЬ! Із задоволенням додам собі до обраного. Шановна Ільзо! запрошую Вас на свою сторінку і ознайомтесь будьласка з розділом (для небайдужих) Євген.
Ilsa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
