Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ліоліна: Острів для непотрібних людей - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ A.Kar-Te, 10.02.2014 - 19:14
закрываются какая ты оперативная, не успела описку исправить ладно, это ерунда Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
описки - не описки, это неважноважно - не потерять себя в жизни A.Kar-Te, 10.02.2014 - 19:03
Мда.., как нас жизнь иногда...Но, все проходит, входы на такие острова закрываюсь и открываются выходы за нас! Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, дорогая Смотрю на количество прочитавших (видя название) - как много людей ненужных никому (некоторые, конечно, перегибают остроту проблемы). И хорошо тому, кто понимает, что выход всегда можно найти. Что мы и делаем. Островов на всех нехватит ведь. Вот. Змеелов, 04.06.2012 - 15:40
***Быть Маленьким Принцем На огромной Планете Людей – Это значит одно: Бесконечно скучать По своей одинокой Звезде... Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
когда-нибудь вернетсявчера об этом снова подумала и написала стих завтра выложу Змеелов, 04.06.2012 - 12:40
***а помнишь, как перед самым прыжком ты сказала, сжимая мне руку: МЫ ВОЗВРАЩАЕМСЯ В НЕБО! Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я смотрю в звездное небо с надеждойУвидеть планету, на которой – мой дом. Увидеть не могу, я всего – маленькая песчинка. Но у меня есть надежда, странная, наверное, Что когда – нибудь я увижу этот переход. И вернусь. Потому что каждый человек, рано или поздно, Но всегда возвращается Домой. Innessanew, 06.04.2012 - 23:35
Хотілося б сподіватися, що хтось таки спромігся його витягти з цього стану...
Innessanew, 30.03.2012 - 15:24
Схоже, є подібний досвід, - буде про що поговорити на балконі під філіжанку кави)))
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Ви правіПоговорити є про що Зараз ще дописую відповідь, бо згадалося. Найпершим прочитав вірша (побачив назву) дуже-дуже самотній чоловік. Він написав, що дуже хоче туди і питав, як потрапити. Я намагалась його підтримувати,бо він казав, що свмотній уже 5 років і не знає, як вийти з такого стану. Він писав страшні вірші - про смерть і таке інше. А потім зовсім щез із сайту, повністю. Ось така печальна історія, дуже мене зачепила. Innessanew, 30.03.2012 - 15:21
Відчуваю споріднену душу - навіть подарунок - в яблучко! Аякже-аякже! Заходьте. Кава щойно зварена і пиво в холодильнику))) Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А в мене ще й морозиво і десерт. Увечері, під місяцем, побалакати про життя-буття Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Буду чекати, дякуюВас якось раніше не читала, зараз піду Вам - подаруночок Innessanew, 30.03.2012 - 14:59
...Я бачила вхід – відразу за балконом...Треба встати рано, тоді, коли Потрібні одне одному люди ще сплять. І випити три філіжанки міцної кави. Щоб не прогавити вхід. Це дивовижно - можу підписатися під кожним словом, що все саме так і є! Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вас сердечно за розумінняВи у мене вперше на сторінці, рада знайомству Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я подивилась на кількість тих, що прочитали вірш, і зрозуміла, як багато людей вважають себе лишніми чи непотрібними (а інколи й самим собі). Дуже-дуже жаль, що так.Дякую Вам за увагу |
|
|