Коли ніч спаде на землю,
В час вечірньої зорі,
Коли буде дуже темно,
Напишу листа тобі,
І почну його словами
Того болю і журби.
Обійму себе руками,
Буду думать, що це – ти.
Розкажу про тії сльози,
Ту гіркоту почуттів,
Відчай, холод, мрії, грози,
Те, що ти не зрозумів.
Опишу своє чекання,
Ручка випаде на стіл,
Напишу слова кохання.
Його відчуть ти не зумів.
Напишу, не приховаю жодну думку з голови.
Далі що? Повір, не знаю.
Може, будем разом ми.
Поставлю крапку. Й зачекаю.
Може, прийдуть якісь зміни.
Додам в кінці я незначне: «Кохаю,
Люблю. Твоя Ліна.»
* * *
Зрадлива доля ти моя!
Адресу виведу й тоді...
Пригорну листа до серця...
І не пошлю його тобі.