Вона була молода і вродлива. Спочатку університет, потім чудова робота. Та криза не обминула і її - не зважаючи на перспективність, попала під скорочення. Що робити? Вдома - важко хвора мама і маленький братик. Вона приймає рішення і їде закордон, щоб хоч там, виконуючи найбруднішу роботу, заробити на прожиття собі і сім'ї.
Життя стало налагоджуватися - робота не вибаглива, заробіток пристійний.
Одного разу, йдучи відправляти додому гроші, на неї напав злодій. Сумку вона врятувала, та під час сутички впала і дуже вдарилася лівим боком. Як кожна жінка, не звернула на це уваги. Нічого. Минеться. Біль з часом, дійсно, пройшов, та приймаючи одного дня душ, вона нащупала утворення на лівій груді. Спочатку відчула жахливий неспокій, але робота та бажання допомогти рідним взяли верх. Забула про все...
Приїхавши додому все-таки вирішила пройти обстеження. Здала аналіз... Очікування... Десять днів видались вічністю... Прийшовши до лікаря, вона відразу все зрозуміла...
- В мене рак?
- Потрібна операція, будемо видаляти грудь.
Вона зацепиніла, уявивши своє знівечене молоде тіло... Та діватися було нікуди...
Операція пройшла успішно. Все чудово гоїлося, рана боліла не сильно. Та боліло усе її нутро - Як вона тепер?. Кому вона тепер ТАКА буде потрібна? Вона почала себе ненавидіти, не могла дивитися у дзеркало. Чим далі тим більше згасало у ній бажання жити.
Коли вона вже була на межі, з'явився ВІН. Вона відразу все розповіла. І він не відвернувся від неї, на його обличчі не з'авилося і тіні жалості чи огиди. Йому було байдуже! Адже він кохав її - ЇЇ ДУШУ, а не ТІЛО!