|
Сандеї тепло і затишно, Сандею гріє батарея і уявний рудий друг.
Сандея звикла до відсутності справжніх, Сандеї віртуальні "ХоХо" уже давно заміняють справжні теплі і запашні обійми. Їй - і так добре. Мала дивачка. Дивачка, котра тримає в собі цілий світ. Наш світ. Маленька Сандея, котра безтямно кохає людей, крихітка, на яку чхати хотіли люди.
- Боббі. Я хочу чаю. Боббі, чуєш?
Боббі уважно розглядає маленькі руки Санді.
- Боббі, я хочу на море. Я хочу спробувати пахлави. Я хочу, щоб у мене злипались від солодкого руки, хочу бігти і полоскати їх у солоній воді. Я хочу спробувати того дрібненького солодкого винограду, того, що ніби-то без кісточок. Хоча -ні. Це погано, що виноград без кісточки. Усе має мати кісточки всередині. Люди без кісточок...хто вони, Боббі?
- Ми не поїдемо на море, мала. Той клімат погано впливає на мою шерсть
-О, тоді і справді не поїдемо.
- Тобі вже 16, Санді. Тобі пора мати власну думку, я не завжди зможу пояснити тобі все, не завжди ти згоджуватимешся зі мною.
- Куди ти дінешся?
- Я ж не справжній
- СТОП. я НЕНАВИДЖУ, коли ти так кажеш
-Не перебивай. Я взагалі-то, тільки твоя хворенька уява, дивачко ти така
- Боббі, я тебе люблю. Боббі, не покидай мене! Кому я іще потрібна? Ти ж знаєш, я боюсь тієї школи, ти ж знаєш, я боюсь того, що за межами цієї кімнати, ти ж знаєш, як важко мені щоранку прокидатись і відкривати штори! Боббі, ти знаєш про мене все, бо мені нема кому іще все це розказати. Чому всі так соромляться казати ці прокляті слова вголос -" у мене немає друзів." Але це неправда, руденятко, бо в мене є ти.
- Мала, ти таки хвора. Я люблю тебе, Санді. Але зміни от уже просто за дверима.
Сандея заплющила очі і доторкнулась щокою до його рудої шерстки
-Ну от. Знову я подушка :)
Боббі досі ще дивився на її руки. Він думав , як дивно - лінії її долонь так переплетені, ніби гіллячя дерев взимку. Заплутаний клубок ниток, водночас кожну рисочку можна було чітко роздивитись. Те ж і в тебе в голові, Санді. Купа-купа-купа думок, яких ти жахливо боїшся, і які , проте, яскраві і чіткі. Вони рвуться на волю, Санді, а ти досі питаєш у мене МОЄЇ думки. Дивачка маленька, так ніби я -не ти. Якби я не був просто лисом, я б їх усіх вбивав. І чхати я хотів на наші пацифістські вподобання . Як можна було залишити самотньою тебе, крихітко? Як можна було не помічати твого великого-великого серця, як можна не любити твої очі -ранковий серпанок?...
Маленька Сандея спала, маленький Боббі плакав. Лис не вміє плакати? Ви не вмієте бачити.
Санді снилось море. І мама. Санді завжди думала чомусь, що мама не на небі, а на морі. Татові було начхати -де мама. Санді раніше всюди плакала, з неї через те сміялись, і вона тільки мовчала, весь час мовчала. І коли вона от-от уже готувалась вибухнути від мовчанки і свого гіркого-гіркого існування, шукаючи у ванній леза, вона почула вперше голос Боббі. То було два роки тому. Тепер Санді і Боббі -навіки разом. Так вона думає. Боббі думає інакше, і тому весь час плаче, коли Сандея спить.
Мала міцно спить -думав Боббі- треба йти. Рудого страшенно тягнуло до парку, просто до кольки. Він шмигонув у відкриту кватирку (уявний же, що йому) і сонячним промінням (сонячним лисом?) поплив прозорим повітрям.
Вона гірко ридала, плечі ритмічно здригались, рука звисала із мокрої лавки -просто у каламутну воду. Боббі здригнувся, то була ніби трохи збільшена копія Санді. Він улігся калачиком коло її вологого волосся, лапками граючись у рудих пасмах. Іще одна заблукала дівчинка, іще одна зламана доля.
Вона притихла. Не дивлячись на Боббі, вона просто бачила його.
-Я Карма.
- Боббі.
- Я самотня.
- Ти більше ніколи не будеш самотньою.
Санді прокинулась.
Руда дівчина приготувала їй чаю і тепло всміхнулась
- Я Карма. Я більше ніколи не буду самотньою
Із її бузкових очей лилось світло. Санді стало так по-бузковому прекрасно.
- Я Санді. Я люблю тебе, Кармо
Боббі зник.
Тобто -він не зник.
Він став непотрібним, непомітним. Лише зрідка, дивлячись на Санді, він плакав.
А загалом, всі були щасливі.
ID:
325073
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.03.2012 23:13:07
© дата внесення змiн: 25.03.2012 23:13:07
автор: філі-Жанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
