Газета – це збіговисько напівправд,
Що з криком всюдисущих хлопчаків
Нав’язує свої збоченські погляди
Мільйонам чуйних і черствих людей,
Що родинного вогнища затишок смакують
Або скніють у тоскній самотній безвиході.
Газета – це суд,
Де невинних ввічливо судять
Підлотні шановні люди.
Газета – це базар,
Де розум продає свободу,
А натовп коронує дурнів.
Газета – це гра,
В якій помилкою гравець перемагає,
А інший виграє правдиво смерть.
Газета – це символ;
Це незаплямлений життя літопис,
Зібрання голосних побрехеньок,
Згусток дурощів вічних,
Що вдавнину існували розгнуздано,
Бродячи неоогородженим світом.
-----------------------------------------
A newspaper is a collection of half-injustices
Which, bawled by boys from mile to mile,
Spreads its curious opinion
To a million merciful and sneering men.
While families cuddle the joys of the fireside
When spurred by tale of dire lone agony.
A newspaper is a court
Where every one is kindly and unfairly tried
By a squalor of honest men.
A newspaper is a market
Where wisdom sells its freedom
And melons are crowned by the crowd.
A newspaper is a game
Where his error scores the player victory
While another's skill wins death.
A newspaper is a symbol;
It is fetless life's chronicle,
A collection of loud tales
Concentrating eternal stupidities,
That in remote ages lived unhaltered,
Roaming through a fenceless world.