Сонечко радісно, день розбудило,
Якось стримано, ніжним світлом, чарівно,
Повз вуаль штор-вій, промінням пролізло,
Золотом в очах забриніло наївно.
"Доброго ранку, людино!"- сказало,
В обличчя, чемно стиха поцілувало,
"Вставай! Не пропусти новий день життя,
Помилуйся тим, як розквітає земля!
Як джмелика я розбудило від сну,
Тепер він голодний і шукає медку,
Де квітнуть медунки, на луках, в саду,
Серед смарагдової трави- споришу.
Поки ще не заперіщили дощі,
Заглянь до сонячної моєї душі,
В мою гру між хвиль, на дзеркалі води
Й як в ній, срібні риби водять хороводи.
Послухай навколо пташині пісні
Та насолодись їх весільним гаміром,
Що діється за лаштунками весни,
Ти подивись! Це є раєм й Богодаром!"