Чому актори вічно нещасливі?
Невже всі мрії
Невільно тліють
В блиску декорацій?
Хоч вивчена вже гра давно,
Хмелиш ти краще ніж вино
Усе село,
Та спить жадоба.
У гардеробі стара тумба,
А в ній – твої секретні думи,
Ти звеш їх глуми…
Сокочуть вірші тихо.
Сміються з гриму і жадоби,
Набридли злоба і хвороба,
Чкурнув би з злота на сободу,
І став би бардом.
Та знають вже і роль твою,
Антракт надовго, без жалю,
І забрано вже оплески й хвалу:
Твої глумівки.
Хмм...незвично читати такий глибокий і до речі змістовний вірш з-під пера такого ще юного(певне молодшого за мене) хлопика...Не усім доросливвдається так умілоіглибоко розкрити зміст вірша,задзвичай потрібнодовго вдумуватися...а тут усе на долоні.Молодець,земляче
Без Hi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
