Зевес був справді волоцюга,
За що й від жінки потерпав.
І хоч в сім`ї росла напруга,
До серця близько це не брав.
Звичайно , богу над богами,
Ніхто перечити не смів,
Та все ж не раз кивав п`ятами
Від Гериних паскудних слів.
Якось,щоб спекатися жінки,
Що розв`язала язика,
Напився з Бахусом горілки
І заморили черв`яка.
А ранком,очі ледь продерши,
Розсолу в Гери зажадав.
Для неї це було не вперше,
Та краще б він був промовчав.
Триклята Гера раптом взвила,
Мов прикусила язика.
З розсолом глечика вхопила,
І пожбурнула в пияка.
Та,слава Богу,промахнулась.
Лихе зробила,схаменулась
І гіршого щоб не чекати,
З Олімпу кинулась втікати.
Зевес,лишень опам`ятався,
Ловить навіжену подався.
Забіг з Олімпу аж до Фів
І тут Алкмену він уздрів.
Амфітреона жінку молоду,
Що виглядала свого мужа.
Була красива,наче ружа.
Зевес спинив свою ходу.
В кущах високих заховався.
Про Геру зовсім позабув.
В Алкмену швидко закохався
Радів,що бач,не проминув.
Пустив аж слину неборака.
Упрів і зчервонів на рака,
Коли в думках її роздів.
Сказати щось,не було слів.
Зевес гультяй роззявив рота.
-Тьху,тьху,що за мара?
Та в мене їх була кагорта,
Вже й і обриднути пора.
А тут таке,дивись дівчисько,
Задок крутий,немов гора.
Красившого не бачив писка,
А перса,наче два шатра.
А стегна,стегна-Афродита.
Зевес аж слинку проковтнув.
Пожалкував,що бач одіта.
Теріщив очі й не моргнув.
Зевес почухав потелИцю,
Та трохи бороду пом`яв:
-Узяти мушу цю дівицю-
Упевнено собі сказав.
А що жона вона,нічого.
Прийду до неї я у снах.
Чи ж не полюбить вона бога,
Я ж теєйЙ зовсім не монах.
Чекав Зевес таки не довго.
Амфітреон подавсь в ліси.
Він полював,а тут і бога
Алкмені сни враз принесли.
Алкмена плакала й впиралась,
Зевесу в руки не давалась,
Кричала голосно у сні
І сльози лилися рясні.
Зевес благав і залицявся
І п`яв із себе він туза,
Та видно марно він старався-
Алкмена дала гарбуза.
Піймавши облизня такого,
Зевес зовсім оскаженів:
То ти отак шануєш Бога?
А я ж старався,аж упрів.
Зевес розгнівався,плювався,
Кричав,що все нутро горить.
До Бахуса скоріш подався,
Що б чимось той вогонь залить.
ID:
333995
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 29.04.2012 18:43:55
© дата внесення змiн: 29.04.2012 18:43:55
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико
Вкажіть причину вашої скарги
|
