Веселий Бахус у гуральні
Із буряка сивуху гнав.
Вже добирав пляшки останні,
Та носом раз-по-раз клював.
Аж тут Зевес,-Здоров Бахусе.
Скажи но що ти тут чадиш?
Чи може гарне щось вариш,
У щоб вмочити було вуса?
-Присядьте пане наш отець-
Бахус ослін йому підставив,
-Сивуха гарна,хай їй грець!-
У кутик бахус смачно сплюнув.
-Така,що око закопилить,
Сама у горло потече.
Усе погане препече
І душу нею можна вимить.
-Прополоскає о-го-го!
Усяка вмить злетить отрута.
І зкине геть усякі пута,
Якщо вчепилися кого.
Зевс на ослона опустився,
Уперся ліктями об стіл.
Бахус навколо метушився,
Поставив миску огірків.
Зломив на двоє паляницю,
Поклав цибулю і часник.
Побіг швиденько у півницю,
Кваску приніс повніський глек.
А потім сало різав довго,
Немов святеє щось творив.
Зевесу в очі дививсь гордо,
А той ураз заговорив:
-Послухай Бахусе веселий,
Тут заковика бач яка,
Я закохався,що й несила,
Вона ж мов голки з будяка.
-Порадив би ти щось путяще,
Бо сам я бач ,вже збився з ніг.
Життя моє немов пропаще,
Немов я зовсім занеміг.
-Я може щось би і придумав,
Та бач не сила натощак.
Давай тягнуть не будем гуму,
Скуштуєм те ,що дав буряк.
-Тоді,можливо ,посвітліє
У мене знову голова.
А може скочиш до повії?
Яка різниця,от дивак.
-Хіба дівок на світі мало,
Чи ніским богу переспать?
Згадай як весело бувало-
У гречку вміли ми скакать.
-Тепер воно звичайно Гера,
Усюди ніс свій упихне.
Тебе вчепилась,мов холєра,
Якось вчепилася й мене.
-Та хай згорить вона триклята.
Хай залетить з Олімпу в ад.
Мені спротивила вже хата,
В якій сидить цей чортів кат.
-А про повій ти загинаєш,
До них не хочеться мені.
Мене давно ти добре знаєш,
Сиджу в гріхах,мов у лайні.
-Та от бува й мене притисне,
Неначе чорт у вухо свисне.
Свого доп`яти тут я мушу,
Хоча б продав я йому душу.
-Тоді пробач ,мабуть сивуха,
Підкаже нам якийсь путець.
Та й і підняти треба духа,
Хильнем по кварті,та й кінець.
Хильнули раз,а потім другу.
Пішла цибуля й часничок,
І сала глитнувши шматок,
Пустили кварту знов по кругу.
Коли ж пішла вже кварта п`ята
І зник останній огірок,
Не дала їм сивуха клята
Зробить з-за столу хоч би крок.
Тим часом Гера на Олімпі,
Усе вверх дном перевернув,
Шукала Зевса й очі сліпли,
А той мов в воду упірнув.
Вчепилась здуру до Венери,
(Неначе з нею переспав)
Чуми бажала їй й холери.
Кричала,аж очіпок спав.
-Ах ти ж олімпська потаскухо.
Ти стерва,значся,три пуди,
Брехні про тебе повні вуха,
А ти ізнов усе туди.
-Спідницю бач куди задерла,
Аж світять грішні телеса.
Цицьки кілками мать підперла,
Уперлись майже в небеса.
-А буряка на морді скільки,
Що й борщ було б з чого зварить.
Чо витріщила беньки?
Нехай воно усе згорить!
Побігла далі,тільки п`яти
Зблиснули в теплій пилюзі.
Оббігла знову всенькі хати,
Вморилась,сіла на межі.
ID:
334393
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 01.05.2012 19:31:34
© дата внесення змiн: 01.05.2012 19:31:34
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико
Вкажіть причину вашої скарги
|
