Дай нам, Боже, мов у лоні
Зріти в ріднім світі
Дарувати тим надію
Хто ще й прагне жити
Відчиняти зорі неба
Не собі. Й повіки
Проганяти страх від себе
Геть з обійм потіхи
Пізнавати у коханні
Радощі, й від нині
Мати вірність у пошані
В дар близькій людині
Поверни нам браму долі
В мужності та силі
Подолаєм всі незгоди,
Їх зустрінем в мирі
Увінчай сади плодами
Мудрості, й щомиті
Ми зуміємо ростити
Правду в заповіті…
Ти залиш для нас на згадку
Дотик теплий в слові
І душа прийме у спадок
Заповідь любові
