Чого життя не безтурботне?
Чого питання не мовчить в мені?
Вже скільки часу б не минало,
Все знову, й знов блукаю у думках своїх.
Це не вичерпно видалити спогад,
Чи епізод кадрованих сценічних драм,
Це не картина , якою художник марив все життя,
Це пошук істини - це ти, це є життя.
Це так вельможно бути кимось, невідчуваючи тепла
Людської віри й спонукання до надій,
Уже давно живуть у сірім небі і не повернуться до нас, які заховані в скарбниці мрій.
Ми кажем, - "гори подолаєм", - та навіщо?
Ми кажем,що життя складнішим все стає,
Та кожен з нас, либонь, ще не задумавсь,
А чи насправді це твоє?
Можливо, безліч цих питань живуть в мені,
Несправедливості ріка пливе в фантазії моїй,
Та хоч замало в світі бачила "казок",
Скажу відверто - ще буде досталь цих життєвих драм,
В яких ми будемо задіяні разом!
