Я люблю твою тінь, якщо очі твої не для мене.
Якщо часом земля під ногами - пісок,
то рятує одне, над волоссям волошкове небо,
і в нікуди дзвінок - усвідомлений крок...
Я люблю в тобі все, навіть ходиш ти так особливо.
І не вперше у храмі твоїх віск-фігур.
Коливається мить між добром і даремно зрадливим
світом тліючих свіч під найменням "Амур".