Село моє рідне,ген-ген як далеко!..
Стоїш,як стояло колись в давнину.
До тебе весною прилинуть лелеки,-
Мене ж на чужині залишуть одну.
Лелеки,лелеки-не прошу богато,-
Лише поверніться до того гнізда,
Де тихий садочок і біленька хата,
Хоча тата і мами у ній вже нема.
Та там моє серце навік я лишила,
І там та стежина,що в світ повела.
Там край мій вишневий,який я любила!
Там рідна,єдина батьківська земля!
Можливо,і я ще,зібравши всі сили,
Навідаю все це колись...
Лишеб мені сонце світило
І зорі,щоб кликали ввись.
