Життя проходить стрімко повз твоє життя
І все минає в дикості своїй зухвалій,
Але ті митісвітлі, як малим дитям
Ніколи не забудеш, доки між реалій.
І спогади ці линуть, мов жива ріка,
Захоплюють потопом нашу тиху вічність,
Але у спогадах чомусь моя рука,
Яка пісочок загрібає в кулачиська.
Але у спогадах чомусь моя рука,
Яка пісочок загрібає в кулачиська...-як трепетно... Просто не можливо не посміхнутися...Світлі миті нашого дитинства-вони назавжди залишаться в нашій пам'яті!
Андрій Яремко-Ярий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Чому часто згадую дитинство - життєві реалії зараз інші: маса відповідальності, жорстокість. Постійно потрібно одягати різні маски