Молилася, просила знаку йти,
Назустріч дням, що котяться спроквола,
І дощ пішов, ледь теплий і сумний,
І вписаний у передранню млу.
Впиши й мене, мій Господи, впиши,
У щось велике й дивне. Звичне коло
Порви, малою рисочкою вший
У дивносяйне плетиво Твоє…
Встигай запам’ятовувати світ,
Він твій, він ще сирий і необжитий,
Усе, що візьмеш – то твій жар, твій цвіт,
Приречений збуватись і горіти,
Тобою опромінений…Встигай:
Вбирай світанки, запахи і звуки,
Лови сумні мелодії за хвіст,
Вони вже носять смерть свою в собі,
Як ми з тобою, в цьому їх краса.
Обтрушуй світляків, бери на руки
Нове життя, ступай на синій міст,
Дивись у вишину, дивись в глибінь,
Яка наснилась, може, чи насниться.
Сплітається минулого коса.
Жевріє літо, п’яту ніч не спиться,
Вдивляйся в плетиво, тужи і не згасай,
Кружляй над ста безоднями у вальсі.
Живи, як знаєш, тільки боронь боже,
Тобі пропасти в прірві каяття,
коли чийсь син на шибці вогким пальцем,
Щось малюватиме таке несхоже
На наше покалічене життя.
2011
ID:
352054
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 22.07.2012 00:10:28
© дата внесення змiн: 22.07.2012 00:32:57
автор: Yelyzavetka
Вкажіть причину вашої скарги
|