Ти вже така, як я була,
Коли зустрілись вперше,
Між нами вік, котрий кортить
Назвати просто щастям.
Ти підросла, ти розцвіла
В дівочості вродливій.
Припасувала в Бога все,
Що серцю любе й миле.
А я нагадую той день –
Травневі очі неба,
Котрі дивилися услід
Як я ішла до тебе.
Якраз конвалії цвіли –
Дзвіночки пахни медом!
До церкви простелив стежки
Нам Бог з святого Неба.
Маленьке крихітне тільце,
Бездонні оченята,
А я в них втопилася тоді –
Збагнула хочу свята.
Ти – моє свято у житті,
Духовна солодинка.
У мене нині два сини,
Й одна духовна донька.
Попригортаю вас усіх,
Накришу в миску ласки –
Гостіться у моїх віршах,
В яких вам молю щастя!!!
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
Де пахне кава - там не бракне слова....
Де пахне Слово - там не бракне сліз...
Така вона привітна і простора
Поезія, що ллється із душі...
В ній туга, як розгойдана колиска,
яка не втихомирить тихий крик
Либонь вона - розлука - як кропива
і не привикнеш, і не скорениш...
...а яблука - і жовті, і червоні...
... а ясенята сиві вже, як ми...
Гей, розверни нам плечі, воле,
щоб не дичіли рідні береги!
ПОВЕРТАЙМО СВОЇХ ЖУРАВЛЯТ!!!