Як довго ми чекаєм змін,
Терпляче,понад двадцять років,
Знешкоджені вже сотні мін,
А уперед немає кроків.
Велику Бог нам фору дав,
Коли за девяностим роком
Свободу всім подарував
Без крові,майже ненароком:
"Беріть та дбайте,стережіть
Що предки залишили в посаг,
І дітям ,і онукам збережіть
Щасливу Україну в росах".
Що ж сотворили ми натомість?
Розвал всього,всього грабунок,
Понівечили геть свідомість,
Мораль і совість стерли в трунок.
Історію звели внівець,
Міняєм пам"ять і героїв,
І рідну мову накінець
Позбавили її устоїв.
Та гірш за все,що терпить люд
Свавілля влади,що обрав,
Міліції розбурхав лють,
Безмежжя суддів дочекавсь.
Чиновників безмежну рать
Де б не ступив там і зустрінеш,
Корупція розбудувала гать
Яку не перетнеш,загинеш.
У ВУЗ вступити молодим
Лише за долари тепер,
А захворіли - і старим,
І дітям радий Люцифер,
Бо все в зажерливих руках,
Бо все народ своє утратив.
Ми в перших серед бідолах,
Останні в світі між багатих.
І що ж робити,щоб змінить
Своє становище рабів?
Молитися? В набат гатить!
Та залучати зброярів!
25.06.2013
ID:
433765
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 26.06.2013 21:12:59
© дата внесення змiн: 26.06.2013 21:12:59
автор: asaala
Вкажіть причину вашої скарги
|
