вже й моє небо затягнулось
в очікуванні сивого дощу
до мрії про кохання знову я примкнулась
тримаю сильно, вже не відпушу..
гуляють краплі по дахам будинків
зоря ховається у хмарній густині,
осінній смуток б'є на серці дзвінко,
по венам розливаючись в мені..
за вікнами ридає тихо небо
навідалась уже осіння та туга,
із нею далі крокувати треба
її я вічно віддана слуга.
парі це вигідне обом нам:
в моїй душі вона відпочива,
а я завдячую її обіймам -
із нею відчуваю, що жива..
