Запарасолились обривки вечорів,
Залишених відрадою для снів..
І вже стихають темні звуки ліхтарів ̶
Їх шепіт на перейденій межі.
Засльозокапали осінні небеса…
Бушує листя наштриковане на дні.
Ясну шапчину тінь зриває і до ста
Рахує подих на землі масній.
Запрокидалися загони засинак ̶
Вечірніх велетнів,наречених людьми,
І заспокоїлись за лігвищем дощів.
Лиш дише жовте світло ліхтарів…
