В тихій, холодній кімнаті, чомусь,
Де, може, витають паху-у-учі словечки
Ох, як же солодѐнько!Брррусь…
Але, щось слівця перемелюю в гречку.
А, часом, ось – це не химера?
Далебі, панове, не можу різнити:
Де справді? Де треба? Де можна? Де пити?
Щось, інколи, в голову б’ється холєра…
«Майн лібен»… Щось, туто, путнього є ніц.
То прогорнути лист? Мо’ буде краще…
Піти до лежанкѝ і впасти горілиць?
Що день, що ніч – «дурне ледащо»!
Коли ледащомір зашкалить невблаганно –
Напишете, тоді, важку догану…