Я струни перебираю, поволі акорди
Сумними ладами чіпляю, доволі
Я вже стомилась, але не здалася
хвороба ця вирієм увірвалася.
Хвороба страшна, сумна, невесела
Звичайно хворію тобою, мрію про тебе.
Коли я вірші ці пишу,
То дуже боляче, бо витискаю душу
І крізь себе пропускаю кожне слово
Потім читаю - все таке до болі знайоме.
Перший дотик до тебе, перше страждання
До тебе, коханої, нелюдське поривання.
О, як я люблю, я не можу втерпіти
Вже хочу в обійми твої полинути
Вже хочу торкнутись, вдихнути тебе
З такими думками згублю я себе.
Та ні, я ще живу, іще борюся
І нишком за тебе я помолюся.
І все буде добре: я буду щслива
Не буду непевне тобою хвороблива.
Коли побачу, коли дізнаюсь,
Що все в тебе добре, дарма я боялась.
Коли побачу твою усмішку
Трохи сумну, можливо, але таку ніжну
Коли загляну в твої очі
Побачу там спокій і ночі
Сумні ті ночі, коли я
Писала віршик цей дарма
Коли пропускала через себе
Кожне слово, всі ті почуття.
