Ти частіше стала мені снитись,
І я чекаю коли прийде ніч,
Знову зможу надивитись.
Ти і я лиш, віч на віч.
Та не кожну ніч тебе я бачу,
Коли приходиш, а коли і ні,
Сьогодні може буде вдача,
І ти прийдеш до мене в сні.
Як мало в житті буває треба,
Лишень торкнутись твоїх вуст,
І поцілунок, ніби манна з неба,
Тільки мені, а не комусь.
Так і залишиться мені,
Усі щасливі ті хвилини
Прожити мабуть у ві сні,
А зранку знов неприязнь днини.
Тому звільняючись від сну,
Так ніби знов на ешафот.
Себе в черговий раз кляну,
Чому такий я ідіот.