Переночувати б десь біля дощу,
Огорнути тіло цяточками неба.
Може тут я тихенько вмощу
Свою щиру маленьку потребу.
Прожити б десь свої години
Далеко від підлих питань.
А там – майбутні роковини.
Таємні межі золотих зізнань.
І наостанок – зрозуміти власне море.
А то черствіють скромні береги.
Я краще дам світлинам фору.
Мурахи тілом. Ма̀буть від ноги…
Я для ночівлі обираю осінь.
І кілька тижнів. Цьо̀го досить.
