Закрити очі. Плакати…
Та висохли всі сльози.
Закінчилися натяки.
Боротися не в змозі.
Солодкий чай лікує страх
Залишитись самотній.
Усе чудово на словах,
А у душі – безодня.
Її б заповнить почуттям,
Що обіцяє крила!
Щоб два життя в одне життя…
Мені уже не сила
Пливти по мутній течії
Холодних, сірих буднів,
Де всі свої і нічиї
У пустоті безлюдній.
Я б так багато щирих слів
Тобі наговорила,
Якби ти тільки захотів!
І вірші б присвятила,
Якби ти тільки їх читав.
Я б не змогла без тебе,
Якби кохав, лише кохав…
Бо більшого й не треба!
А я сиджу у темноті.
Підлога, стеля, стіни.
Думки не ті, слова не ті.
Пожежа, дим, руїни.
Солодкий чай лікує біль
Гіркої безнадії.
І я в полоні божевіль
Вигадую події.
Я ілюструю їх у снах,
Втрачаючи реальність.
Проснусь. Підлога, стіни, дах…
Життя – проста банальність.
Якби крутилась голова,
Кохали б до нестями
І вулицями Києва
Бродили б вечорами.
Пішли б нічним Хрещатиком,
Байдужі до морозів!
Та я сама… Заплакати?
Боротися не в змозі…
30.11.2012 р.
будьласочка, тільки не плачте, у вас прекрасні вірші, хоч і сумні, ви самі прекрасні, і все у вас буде просто чудово, от побачите
ви ще зустрінете своє щастя
Юлія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі Вам велике! Я буду вірити))) А вірші не знаю чому сумні виходять, насправді я по натурі дуже весела і рідко впадаю у депресію)
Вірш дуже болісний, Юлечко. Пронизує.Сама не залишайся. іди до друзів. З друзями легше. Або плач, доню, тільки не довго. Віршування в тебе гарне. А ти заглянь сюди:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376816
Юлія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
