Натянулась и лопнула жила в мозгу,
И в душе разорвались нити.
От судьбы и от жизни куда-то бегу,
Но ни разу не вышло ВЫЙТИ.
Разбросало по свету всю душу в прах.
Где-то там за бескрайним небом
Я оставил надежду в её руках,
В тех, которых ни разу небыл.
Если б только надежду… Да что уж там…
Я уже умираю где-то.
На поживу «столбам» и чужим богам
Я оставил свои рассветы.
Нельзя бежать,надо развернуться лицом навстечу Вот ,на мой взгляд,мудрые слова(чьи то) Есть мечта?
Беги к ней!
Не получается бежать-
Иди к ней!
Не получается идти-
Ползи к ней!
Не можешь ползти-
Ляг и лежи
в направлении мечты!
Goran відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...а мені здається,що це ми сприймаємо наслідки від наших дій,як винагороду або покарання,а насправді:це просто ще один життєвий урок,який навчає нас,а нам зі свого боку лиш потрібно правильно виконати домашнє завдання...Не карайтесь...усе займе свої правильні місця,просто не відразу...Вище носа!!
Goran відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, але тут трошки іньше. Річ в тому - кому ТИ завдаеш біль....
Гірко ж як...Люблю вашу поезію....вона така справжня,глибока,мудра....і кожен вірш проймає наскрізь...Ми- з вами,тримайтесь!!І Бог з вами,не забувайте про це...Бажаю сонця у вашій душі...
Goran відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00